Ми познайомилися зі Світланою та Анатолієм через наших друзів, які приїхали в Україну з Фарерських островів.
Їхній будинок у Коростені був зруйнований війною. Коли Edith і Jóhan Petur уперше побачили цю родину, від колишнього дому майже нічого не залишилося.
Анатолій переніс три тромбози й тепер пересувається на інвалідному візку. Через цукровий діабет першого типу він втратив зір. Він не може працювати й фізично допомагати Світлані облаштовувати новий дім.
Практично все лягло на її плечі.
Мабуть, саме тому Edith пізніше написала, що, побачивши Світлану, відчула, ніби на плечах цієї жінки лежить увесь світ.
Тоді Edith і Jóhan Petur дізналися, що одна з церков уже пообіцяла допомогти родині з новим невеликим будинком. Тож здавалося, що питання житла вже вирішене.
Але через деякий час Сергій Лисак знову зв’язався з Edith і Jóhan Petur.
Будинок справді вже був.
Але всередині майже нічого не було.
Чотири стіни, дах і ще багато роботи попереду.
Гроші вже чекали свого призначення
У цієї історії є ще одна важлива деталь.
Кошти на допомогу були зібрані вірянами з церков на Фарерських островах. Спочатку вони призначалися іншій жінці з Коростеня, яка теж втратила дім після російського удару.
Але пережите виявилося для неї надто важким. Вона зрозуміла, що не зможе повернутися жити на те місце, і переїхала до доньки в Київ.
Гроші залишилися на рахунку й чекали на іншу людину, якій ця допомога справді буде потрібна.
Коли Сергій розповів про становище Світлани та Анатолія і запропонував спрямувати ці кошти на те, щоб завершити їхній новий будинок і зробити його придатним для життя, Edith і Jóhan Petur одразу погодилися.
Так допомога, зібрана далеко від України, знайшла саме тих людей, яким у той момент була особливо потрібна.
А далі почалася звичайна робота
Наша команда Koinonia в Україні є частиною команди ГО «Батькова Хата».
Ми отримали список того, що необхідно Світлані та Анатолію, і почали шукати все по магазинах і складах.
Тепла підлога. Матеріали для кухні. Холодильник і морозильна камера. Пральна машина. Усе необхідне для туалету й душу. Ліжко. Плитка. Інші речі, без яких у порожньому будинку просто неможливо нормально жити.
На папері такий список виглядає досить буденно.
Але коли знаєш, для кого все це купується, ставлення зовсім інше.
Коли все необхідне знайшли й закупили, ми поїхали по складах, завантажили машину Father’s House і вирушили з Києва до Коростеня.
На відео Олексій показує, що ми привезли, і дякує людям на Фарерських островах, завдяки яким усе це стало можливим.
Що ми привезли до Коростеня
На цій фотографії Віктор і Олексій розвантажують пральну машину, яку привезли з Києва для Світлани та Анатолія.
Таких моментів у нашій роботі багато: знайти потрібне, купити, завантажити, довезти, розвантажити, перевірити, чи нічого не забули.
Наче звичайна робота.
Але саме так чиясь доброта, молитва й пожертва перетворюються на цілком реальну допомогу іншій людині.
«Дякуємо, що не забули нас»
Після розвантаження Світлана та Анатолій захотіли сказати кілька слів тим людям, яких вони ніколи не зустрічали і які живуть за тисячі кілометрів від Коростеня.
І, мабуть, саме тому їхні слова звучать так щиро.
Слова подяки Світлани та Анатолія
Зі сльозами на очах Світлана та Анатолій сказали:
«Дякуємо, Edith і JP, церкві та людям на Фарерських островах за те, що допомагаєте нам у цей важкий час і не забуваєте про нас. Нехай Господь береже ваші прекрасні серця».
Мені здається, після цих слів уже не потрібно багато пояснювати.
Люди на Фарерських островах ніколи раніше не знали Світлану та Анатолія. Але вони вирішили допомогти. Далі кожен зробив свою частину роботи — хтось збирав кошти, хтось займався закупівлями, хтось завантажував машину, хтось віз усе це до Коростеня.
І зрештою допомога дісталася туди, де на неї чекали.
Для нас у Koinonia це дуже простий і зрозумілий сенс служіння: не пройти повз чужу потребу і зробити те, що сьогодні в наших силах.
У новому домі Світлани та Анатолія ще не все завершено. Але поступово в ньому з’являється все те, що перетворює житло на справжній дім.
Take courage. I am here.
Цю маленьку табличку ми побачили серед руйнувань.
Іноді кілька простих слів говорять більше, ніж довгий текст.